Запізнилась осінь в цьому році,
Срібла й злота ще не розкида…
У Сулі, мов дзеркало, вода,
Хоч туман віта на кожнім кроці.
Запізнилась, мабуть, не даремно,
Мабуть, справді, ще когось віта…
І до болю істина проста:
Падолист чекає іі ревно.
Я іі запізненню так рада,
Так приємно й радісно мені,
Хай десь погуляє на стерні,
Хоч до середини листопаду.
Хай десь там вітри холодні водить,
Свіжі ранки жовтня обніма…
Коли скучу – викличу сама,
То ж до мене хай ще не приходить…
Осень
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2012
Свидетельство о публикации №112061407808
Свидетельство о публикации №112061407808
Рецензии