Думки

Думки навіюють минуле
Багато років пронеслось
Дитинство швидко промайнуло
В другі світи йти довелось.

З людьми чужими спілкувався
Бувало різне у житті
Своїй я долі підкорявся
І не страждав у самоті.

Старався жити справедливо
Але бувало, і грішив
З гріхом боровся вередливо
Себе за це ще і корив.

Тоді була мораль другою
В громаді правило добро
Хоч і жили ми за «стіною»
Любили люди всі кіно.

Воно нам душі не травило
Герої добрими були
Любити нас кіно навчило
Гордились краєм своїм ми.

Своїх дітей цьому навчали
В їх душі сіяли добро
Щоб вони гідними ставали
Всіх поважали заод

Сьогодні все перевернулось
Мораль і гідність не в честі
Брехня і зло до нас вернулись
Все перемазали в житті.

Ми живемо неначе в  зграї
Байдужі стали до других
Добра в людині вже немає
Впадаємо роками в гріх.

Чи є межа цьому свавіллю?
Прозріння буде в нас чи ні?
Настане край цьому терпінню
Роками живемо в багні.

Нехай хоч внуки порадіють
Живуть у радості, добрі
Своє життя нехай будують
Щасливі будуть на землі.

Про нас згадають із роками
І добрим словом пом'януть
Вони не будуть жебраками
І своїм дітям не дадуть.