Лета теплынь... Из Соловья Заочника

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2012/06/10/6396

               
Лета теплынь опьяняет, как брага.
Словно по ситцу, плывут облака.
В вербах поникших, сияет река.
Детская с шумом примчалась ватага:
До посиненья ныряет с мостка.

До горизонта, весь в мареве лета,
Стелет постель поседевший ковыль.
Стрёкот кузнечика слышится где-то.
Щурим глаза от тепла и от света,
Где и чабрец, и полынная пыль…

Узкая тропочка вдоль водостока,
Травы ласкают – бегу босиком…
Жук-скарабей катит тёмненький ком,
Катит вперёд перед солнцем с востока,
Вечен он в вечности… я – меж икон

Нежного детства и юности жерла…
Не захлестнулась любовью душа -
Косы подрезать ещё не спешат:
Больше подросток я, детством дыша,
И впереди ещё – женственность-жертва…

Оригинал:

Літечко...  літепло...  рання  засмага...
 Легко  у  ситчику  квіточках...
 Зблискує  в  схилених  вербах  ріка  -
 там  галаслива  дитяча  ватага
 до  посиніння  пірнає  з  містка.

 До  видноколу  у  мареві  плине
 сива,  між  квіток  рясних,  ковила,
 коників  сюркіт  невпинно  вола
 у  чебрецях  з  гіркотою  полину,
 мружаться  очі  від  світла  й  тепла.

 Стежечка...  Ружі  обабіч  високі,
 трави  ласкаві  -  біжу  босоніж...
 Жук-скарабей  темну  кульку  поніс  -
 ні,  покотив  попід  вранішнім  сонцем,
 вічний  у  вічному...  Я  десь  поміж

 ніжним  дитинством  і  поглядом  в  юність...
 Ще  не  торкнулась  любові  душа
 і  не  підрізана  руса  коса  -
 більше  дитина,  ніж  діва-краса  -
 десь  попереду  жіночність  і  стрункість...


13 июня 2012
Фото из Инета