І все завмерло.
Тільки річка
Студеним палом стугонить.
Вогненна вись.
Зелена стрічка
Із плічка —
В нічку.
— Пити, пить... —
Яка ламка, лунка, гаряча
Трава!
Слова — уже німі.
Лиш погляд вдячний,
руки зрячі...
Лиш спогад плаче
В полині,
Що сни юначі проминули,
Що осінь боса
Підступа —
Нечутним болем, дальнім гулом,
На пізні радощі скупа.
А на зітхання, й позіхання,
І зазіхання —
на чуже
Кохання! —
Щедра...
Давнє, раннє
З жагучим крадеться ножем.
...І не було ж нічого наче!
Лиш зваби згуба —
губи лиш.
— Ти чуєш, любий?
Хто там плаче?
Чому мовчиш?
Невже ти спиш?..
Спогад про юнiсть
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112061304563
Свидетельство о публикации №112061304563
Рецензии