Забудь про неї, не дзвони вночі.
Вона без тебе майже вже щаслива.
Не плач, не зви її і не кричи,
І досить сподіватися на диво.
Вона інакша зовсім вже, повір,
Чужа тобі, незрозуміла.
А у твоїй душі лишився звір,
Вона його так не любила.
Вона давно вже не сама.
То й що, що то один, то інший?
Її душа - немов зима,
Зате в обіймах найніжніших.
Не любить вже вона тебе,
Хоч часто згадує до болю.
Сумує, що нема себе,
Тієї, що була з тобою.
Забудь
© Copyright: Женева Маррон, 2012
Свидетельство о публикации №112061301564
Свидетельство о публикации №112061301564
Рецензии