кохаю тебе...

Твої вуста моїми затавровані...
***
а на твоїх вустах давно тавро - ти мій. і це, повір, навіки.

***
мільйони поцілунків. і, мабуть, вже тисяча ночей. таке не забути. не забути не тому, що не можу. не тому, що не хочу. не забути, бо не треба.

гублю думки, розкидаю слова. сама собі за тебе закидаю.
молюсь, гублюсь і знов ламаюсь.
боюсь. себе, тебе й того, що знов не встигнеш чи уже забуду.
я би загубилась у твоїх обіймах. але... ой леле.

просто ніколи не обіцяй. нікому не обіцяй.
"я любитиму тебе зі зморшками і целюлітом"... смішно.
хоча і досі помічаєш (досі? мабуть-таки, навчився врешті помічати),
що добре вдягнута, доглянута й знов п'яна."

хаха. а "се ля ві" - давно не виправдання...
-"ти сама мене таким зробила." - "ти теж не раз вбивав."
просто більше ніколи не обіцяй. НЕ ОБІЦЯЙ, прошу.
не хочу, щоб якійсь їй було боляче. хоча... байдуже.

зникни. лишись. відпусти. тримай. ай. ай ай.
а втім, вирішуй сам. бо я вже безнервова.
я сплю нормально вже й після ночей з тобою
більше не плачу. щаслива, могла би закохатись.

не йди, прошу, лишись. або віддай шматочок мого серця.
не відривай, не відпускай. тримай-тримай, хай навіть доведеться.
прошу, не віддаляйся ні на мить. та й близько, ма', не треба підпускати.
я бачу, що вже не болить. але чого отак тікати?

***
коли
осінні
хмаринки
атакують
юність,

твої
елегії
безмежно
елегантні.