От i повернули соннi рiки...

* * *

От i повернули соннi рiки,
От i заметалися вони...
Чом же перед виром, просторiки,
За топкi хапаємось тини?

Думали, що все iнакше буде,
Не могли уяву в даль пустить,
Де зникають, як у пащi, люди —
Їх з’їдає власна ненасить.


Рецензии