Пам ятаю себе маленьку

Вера Кухарук

Пам'ятаю себе маленьку...
Ще сліди на гарячім піску.
Біля Бугу кохана ненька
Мені гладить мокру щоку.

Теж прийшла скупатись у спеку,
І як я, вона мокра сама.
Крізь життя цю згадку далеку
Пронесла... й материнські слова:

«Моя доню, пливи сміливо,
Не лякайся в житті глибини!»
Усміхалось сонце щасливо,
У відерці плескались лини.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Вера Кухарук

Рецензии

Написать рецензию

Доброго Вам дня! Побурчу трохи (може й сам порозумнішаю): зміст, емоційне наповнення - чудові. До чого придертися? До ритму! Якщо його задають перші два вірші, тобто пеша строфа, то читається далі з таким наголошенням (це, якби людина не знала значення слів, а лише за звучанням читала):
Пам'ятАю себЕ малЕньку... (раз-два-ТРИ, раз-два-Три, раз-ДВА-три)
Ще слідИ на гарЯчім піскУ. (раз-два-ТРИ, раз-два-ТРИ, раз-два-ТРИ)
_______________________________________________________________________
Біля БУгу кохАна нЕнька +
Мені глАдить мокрУ (не достає 1 ненаголошеного складу) щокУ. -

Теж прийшлА скупатИсь у спЕку, -
І як Я, вона мОкра самА. +
Крізь життЯ цю згадкУ далЕку -
ПронеслА... й матерИнські словА: +

«Моя дОню, пливИ смілИво, +
Не лякАйся в життІ глибинИ!» +
УсміхАлось сонцЕ щаслИво, -
У відЕрці плескАлись линИ +

+ це вдало, - не вдало. Порахуйте. Загалом я не зануда, просто так самому можна чогось навчитися. Звиняйте, заходьте. Олег

Олег Омелянчук 21.06.2012 21:54 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

ОЛЕЖЕ, ДЯКУЮ, ЩО ЗАЙШЛИ НА ГОСТИНУ - СКУЧИЛА ЗА ВАШИМ БУРЧАННЯМ! ЧОГОСЬ ТАК ВИХОДИТЬ, ЩО КОЛИ ПИШЕШ ЩОСЬ НАДТО ЕМОЦІЙНЕ, ТО РИТМ ВАЖКО ВИТРИМАТИ. ТА Й ПОТРІБНІ СЛОВА НЕ ЗАВЖДИ ЗНАХОДЯТЬСЯ, ЩОБ ТОЙ РИТМ ВІДРЕГУЛЮВАТИ.

Вера Кухарук 23.06.2012 17:39 Заявить о нарушении

Я вважаю, що поезія - це творчість + майстерність. Перше приходить саме, "згори", а над останнім мусимо попотіти. Хоча, дехто обмежується однією "сокирою", без "шліфовки" виробу. Так, саме виробу, бо вірш, як продукт нашої праці, який ми демонструємо чужим людям і є свого роду самий звичайнісінький авторський виріб. То чому б його не представляти читачеві достойно, з повагою до всіх і до самого себе?

Олег Омелянчук 24.06.2012 07:40 Заявить о нарушении

Олеже, якщо відверто, то мені вперше пояснили на прикладі, як правильно підбирати чи регулювати ритм. Розумію, що ніхто не зобов'язаний мене вчити, але щиро вдячна Вам, Олеже. Я так відчуваю, що Ви закінчили філологічний факультет чи журналістики, то отримали певні знання, а я самоучка... Ото як лягало на душу, так і писала. Дякую Вам щиро, спробую розібратися і використати.

Вера Кухарук 24.06.2012 11:19 Заявить о нарушении

Ух ти! (тобто "Ух я!") Вєро, я закінчив факультет фізичного виховання, чи як його ще називали "Дурфак", то ж дякую за похвалу і оцінку моїх скромних пояснень. Я не Моцарт. Разом з Вами вчуся працювати над поезією, а не оправдовувати своє невміння чимось надприродно-незрозумілим. Ну, це, коли людина замість засвоїти та відпрацьовувати техніку та досягати певного рівня майстерності високопарно "звалює" свої недоліки на "індивідуальні особливості, дані десь зверху".
Щодо віршу, який ми розглядаємо, то аналіз так собі, дуже поверхневий, бо за бажання можна "пірнути" й глибше - до цезур наприклад. ?

Олег Омелянчук 25.06.2012 11:45 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Вера Кухарук