Не "Дощ іде", а "Небо плаче".
Не "я люблю тебе", а "я живу тобою"...
У нас, поетів, завжди все інакше...
Ми майже завжди боремось самі з собою...
Не "Сонце світить" _ "Небо посміхається".
Не "я живу", а "не боюсь померти",
Бо мало що в житті трапляється...
Ми це чудово знаєм... Ми, поети,
Не боїмося гострих стріл життя.
І часто критики жорстокої ми жертви...
Ну от таке й моє, напевно, майбуття.
Я теж почала свій тернистий шлях в поети...
Поети, ми йдемо крізь терни до зірок.
Не боїмось падіння після творчих злетів.
І з кожним днем твердішає наш крок,
Хоч доля нелегка у нас, поетів...
Поэтам
© Copyright: Оксана Одынчак, 2012
Свидетельство о публикации №112061109007
Свидетельство о публикации №112061109007
Рецензии