О ти, невигойне кохання...

* * *

О ти, невигойне кохання,
Охоче до ран i болiв,
Не зцiлення молиш, а тайни,
I ятриш — щоб я не малiв.

I я не малiю. Над рястом
Злiтаю. Кричу у поля
Про те, що достатньо для щастя
Журавки в душi журавля...


Рецензии