Стогiн, стогiн, по дiбровi...

* * *

Стогiн, стогiн по дiбровi.
Язики з корiнням
Рвано.
                Очi десь у ровi —
Кинутi насiнням —

Проростають, не гадають,
Кого там не видно
I чому вiтри гойдають
Спорожнiлi гнiзда.

I за що воно так завше —
Кара та погуба,
Чом ти, вузле, зав’язався
Болем нерозрубним.


Рецензии