Ну й грець із вами!
Я люблю.
В собі дитинне відкриваю.
Блукаю в тихому гаю.
Квіткам киваю.
Хата скраю.
...Мов показились вороги
І друзі теж —
ані ногою.
Не гай — пустеля навкруги!
За всіх наплачешся, ізгою...
То що ж, людей,
як немовлят,
Благословлять?
Себе картати?
Добром і далі забавлять?..
Не стало гаю. Квітів. Хати.
Спинився час!
Мете пісок.
Пекельно й скрушно...
Свят я, Боже?!
Води єдиний би ковток...
Бо тут і сатана знеможе!
Пустеля вигнання
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112061103840
Свидетельство о публикации №112061103840
Рецензии