Хмiль весни

Березню юний,
                берези
Ніжно розтали.
І ми
Більше не можем тверезо
Думать про холод зими.

Скільки у нас наболіло,
Скільки морози взяли.
В серці хурделиці вили,
Йшли подорожні з імли.

Що вони знали про голих,
Білих
На білім снігу?
Наче нас вигнали в поле,
Били,
              сікли на бігу...

Кажуть, могли і повісить,
Кажуть, могли й розстрілять...
Хто там доріженьку місить —
Може, спішить визволять?

Скорше на радість коротку
Наслано гіршу біду.
...П’ють нашу крівцю солодку —
Все ще прозору
                й святу...

                1989


Рецензии