Ще зима

Я співчуваю.
                Я караюсь.
Та що робить мені —
Скажіть?
Звичайно, буде інша зав’язь,
Але ж нова не буде віть.

І ви це, мабуть, розуміли —
Жили,
Вмирали, як уміли...

І це скорбота і наука,
Але наука прагне дрюка,
А дрюк —
Сокири і лісів...
Не чутно ваших голосів!

Агов, багаття вже погасли,
Як завжди, сонце сходить вчасно,
А вас нема,
                нема,
                нема.
І віття голе...
Ще зима.

                1989


Рецензии