Лiтепло... - Пер. С. Груздевой

Літо  і  літепло...  рання  засмага...
Легко  у  ситчику  квіточках...
Зблискує  в  схилених  вербах  ріка  –
там  галаслива  дитяча  ватага
до  посиніння  пірнає  з  містка.

До  видноколу  у  мареві  плине
сива,  між  квіток  рясних,  ковила,
коників  сюркіт  невпинно  вола
у  чебрецях  з  гіркотою  полину,
мружаться  очі  від  світла  й  тепла.

Стежка  і  ружі  обабіч  високі,
трави  ласкаві  –  біжу  босоніж...
Жук-скарабей  темну  кульку  поніс  –
ні,  покотив  попід  вранішнім  сонцем,
вічний  у  вічному...  Я  десь  поміж

ніжним  дитинством  і  поглядом  в  юність...
Ще  не  торкнулась  любові  душа
і  не  підрізана  руса  коса  –
більше  дитина,  ніж  діва-краса  –
десь  попереду  жіночність  і  стрункість...


           Поэтический  перевод  С.  Груздевой:http://stihi.ru/2012/06/13/4627


               
Лета теплынь опьяняет, как брага.
Словно по ситцу, плывут облака.
В вербах поникших, сияет река.
Детская с шумом примчалась ватага:
До посиненья ныряет с мостка.

До горизонта, весь в мареве лета,
Стелет постель поседевший ковыль.
Стрёкот кузнечика слышится где-то.
Щурим глаза от тепла и от света,
Где и чабрец, и полынная пыль…

Узкая тропочка вдоль водостока,
Травы ласкают – бегу босиком…
Жук-скарабей катит тёмненький ком,
Катит вперёд перед солнцем с востока,
Вечен он в вечности… я – меж икон

Нежного детства и юности жерла…
Не захлестнулась любовью душа -
Косы подрезать ещё не спешат:
Больше подросток я, детством дыша,
И впереди ещё – женственность-жертва…