Ветра В полнолуние перевод на укр

"в полнолуние" автор Ветра

            ***

Да  плевать  мне  -  что'  там,  у  тех  дорог!
Бог  ли,  дъявол  ли  тропы  мои  стережет.
Мне  попутный  ветер  один  не  лжет.
В  полнолуние
я  опять  срываю  твои  замки  -
мне  давно  надоело  с  твоей  руки
жадно  слизывать  алые  угольки.
В  час  безумия
(ты  так  думаешь)  я  выбираю  путь.
Открываю  окна,  двери,  чтоб  не  уснуть.
Надеваю  крылья  (серые,  правда  не  в  этом  суть). 
В  свете  лунном
направление  угадываю  на  вкус,
воздух  сумрака  зельем  пьянящим  пью.
Устаю  от  сомнений  своих.  Ус-та-ю.
Словно  струны
были  кем-то  натянуты.  Звук  обрывал  слова.
Надоело  думать  -  права  была,  не  права.
Заплетать  из  прозрачных  слов  кружева.
Синий  сумрак
отделять  от  света  -  а  чем  же  он  нынче  плох?
У  него  не  больше  слепых  дорог,
чем  у  солнца.  Только  не  так  он  строг,
как  пророчат.
Хуже  слышать  нежность,  тепло,  потом
капли  крови  слизывать  языком
с  вен  запястий.  И  слезы  свои.  Тайком.
многоточьем...

( переклад українською)

Зовсім байдуже, що обАбіч битих шляхів!
Нечистий чи Бог береже мою путь.
Вітер в спину , я вірю лише йому.
Коли місяць вповні
я знімаю облоги твої.
Шаленіти доволі , пити обридло з долонь
Червоні рубіни спалених наших доль.

В мить шаленства
(уроїв* собі ти) я вибираю - йти.
У прочинені вікна і двері геть виганяю сни.
Пришпилюю крила ( сірі, сенс не в тому які).
Коли виють вовки
відчуваю напрям на смак,
п’ю настояний трунок на мороку ночі.
Змучили сумніви. Більше не-хо-чу.


Тятива як струна
рветься навпіл ураз. Звук зриває слова.
Не зважаю уже – а чи мала рацію я?
Із плетива слів не вийде фіранка нова.
Сапфіровий колір,
відкраяний світла шмат – чим гірший від нього морок?
Зробити іще один такий необачний крок?
Сонця лишилось лише на один ковток,
Сил – на крок.
Ковтнувши тепла і від ніжності танути,
Згодом краплі крові лизати обманутою
З рваних вен твоїх на зап’ястках тугою.
Забагато крапок…
***
Уроїв* - придумав (польск.)