iще до нас... навiяне

Фиолетта
Не  заменяя  рваный  чет  на  нечет,
не  изминая  и  не  обрывая  слог,
ты  веруешь,  что  время  все  же  лечит,
все  то,  что  случай  вылечить  не  смог.
           ("Оставив лишь" Ветра)

       ***

Все віддаю, нічого вже не треба,
Всі по складах слова поскладані уже,
В високий стовпчик, аж до горизонту,
Що вододілом поміж нами є….
Уже по нас хтось відмовляє требник,
Натужно, чуєш? Вітер тугу дме,
І не важливо – із якого фронту,
Він лиш навіює часом мені тебе.

Все залишаю, не візьму нічого…
Пробач… ну просто так, прости-пробач,

Але не легшає чомусь мені від того.
Приймати радиш тричі натще час,
Мабуть, того часу уже й немає…
Бо випито його іще до нас.


© Copyright: Фиолетта, 2012
Свидетельство о публикации №112060900288
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Фиолетта
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Фиолетта