У мiсячному сяйвi...

* * *

У місячному сяйві
Я — цятка
І я — Всесвіт
Для якого і цей пейзаж
І я
Може найжалюгідніша його частка
Навіть скороминуще
Видиво
Скажеш: видиво душі
Так її не існує
Ну нехай не для цятки
Та в масштабах Надвсесвіту —
Точно
Однак і Надвсесвіт —
Відповідаю —
Фокусується в одній точці —
У мені
Кимось уписаному в осяйний пейзаж
Плутанина
І лірична патетика —
Глузує всесильний
Редактор

                1989


Рецензии