Сумнiв

— Нехай акторствують...
                А ми...
— А ми посидимо у залі?
— А ми побачимо з пітьми
Не їх —
                а вогняні скрижалі!

— Але й над ними щось вита,
Хоч той —
                мерзотник,
Та —
                повія...
О ця приреченість свята...
Вона й над ними пломеніє!

— То що ж робить?
Усе простить,
Зайти в глухі біблійні хащі?..
— А як без цього, брате, жить?
...Та й чим же ми з тобою
Кращі?


Рецензии