Це лиш назовнi. А безодня...
Це лиш назовні.
А безодня
Десь під ногами.
Там хорти
І люди,
може, тільки й годні,
Щоб убивать та стерегти.
Тут ще не пустка.
І не вечір.
Хоч порожнеча обійма...
Два битих, сивих.
Лють стареча.
— Дахау гірше...
— Колима!
Не перекручена свідомість
І не змагання двох страждань,
Бо йдеться зовсім не про доблесть —
Про «там» і «тут»...
Про межі,
грань!..
Чи є вона?!
Чиє ж болючіш
Страждання —
гра...
Спектакль за так.
Бо вліво, вправо —
й зразу круча:
Димиться прірва —
Не первак.
1989
Свидетельство о публикации №112060804613