Це лиш назовнi. А безодня...

* * *

Це лиш назовні.
А безодня
Десь під ногами.
Там хорти
І люди,
                може, тільки й годні,
Щоб убивать та стерегти.

Тут ще не пустка.
І не вечір.
Хоч порожнеча обійма...
Два битих, сивих.
Лють стареча.
— Дахау гірше...
— Колима!

Не перекручена свідомість
І не змагання двох страждань,
Бо йдеться зовсім не про доблесть —
Про «там» і «тут»...
Про межі,
                грань!..
Чи є вона?!

Чиє ж болючіш
Страждання —
                гра...
Спектакль за так.
Бо вліво, вправо —
                й зразу круча:
Димиться прірва —
Не первак.

                1989


Рецензии