Душа народу - його рідна мова
Вона несе надію у серцях
Вона єднає та веде до Бога
По кам’яних вибоїстих шляхах
Вона несе пошану до держави
Любов дарує матінці землі
Чому ж ви люди не даєте шани?
Чому руйнуєте, плюндруєте її?
Ми є народ, що зветься українським!
В нас є земля – безкрайній рідний край.
Чому ж тоді плюндрують нас чужинці?
Невже народ наш міцно досі спав?
Не може у народу буть дві мови
Не мають ж люди всі по дві душі
Ці дії - це руйнації у домі
Який ми звем державою усі.
Пробач мене будь ласка, Україно!
Пробач доньку яка не вберегла!
Пробач усіх дітей своїх, Єдина!
Собі ж пробачити не можу й не могла.
Душа народу
© Copyright: Маньковская Надежда, 2012
Свидетельство о публикации №112060507655
Свидетельство о публикации №112060507655
Рецензии