Бензинові вулиці,
Небо в калюжах,
В повітрі витає байдужість.
Запилене місто.
У ньому так тісно
І зникла жіночність і мужність.
Нас сонце стрічає,
Та ми забуваєм
Його пригостить теплим чаєм,
Покликати в гості.
Лиш пухнем зі злості,
Що вічно кудись поспішаєм.
Світанки не милі,
А ночі безкрилі,
Від втоми усі онімілі.
А краще ж літати,
Душею співати,
У посмішку все увібрати!
Та де там. Ми йдемо,
Долаєм проблеми,
Придумуєм в побуті сцени
І не помічаєм:
Шляху вже немає,
А досі на щось ми чекаєм…
Повсякденне
© Copyright: Маруся Королёва, 2012
Свидетельство о публикации №112060506078
Свидетельство о публикации №112060506078
Рецензии