Рай-Оленiвка Думав я про тебе...
В вечір тихий синій.
А для чого – знає небо,
Та мовчить і нині.
Я про тебе думав часто
В літа час зелений.
А для чого - місяць ясний
Знав, мабуть, без мене.
Я про тебе часто думав
Взимку і весною,
А для чого – вітер шумом
Не діливсь зі мною.
Час проплив, мов гордий лебідь,
Розбрелись ми в світі.
Та думки усі про тебе -
Куди їх подіти?
Пронеслись вони, як вітер.
Нині про це сниться.
Небо, місяцю! Навіки
Скрийте таємницю. 1969
Свидетельство о публикации №112060505312