* * *
Оцих лiсiв душа соборна —
Вгорi —
з моєю розмовля.
А унизу скрегочуть жорна,
Перетира кiстки земля.
Глитає все — мене, дерева...
Лиш руки здiйме дуб мiцний —
I пропада у вирві з ревом,
Iде, як я, на перегнiй.
Страшних ударiв, непоправних
Безсмертю гибiль завдає!
Гуляє скрiзь, жує безкарно
Усе, що є,— немов своє...
Як рятуватись вам, соборна
I самотiюча людська,
Коли це хиже, це потворне
На прощу вас не вiдпуска?
Оцих лiсiв душа соборна...
© Copyright: Алексей Ковалевский Укр, 2012
Свидетельство о публикации №112060505175
Свидетельство о публикации №112060505175
Рецензии