Суржик

Ото й розмов, що в електричці,
Ото й життя, що до села,
Де бусол бавиться у річці,
Де дітям
Хата замала...

Ет, нащо зайве говорити —
І лютувать,
                і катувать
Себе самого!
                І сварити
Усіх, кому не звікувать
Отут спокійно...
                Та вже й потім —
У небі цім,
                у цих ґрунтах,
Политих кровію і потом —
За совість більше,
Ніж за страх...

Аби ж доріженьці не видно
Кінця!
Хай колія вузька...
О мово бідна
І свобідна,
Як Україна Слобідська! 

                1989


Рецензии