А пiд горою крейдяною...

* * *

А під горою
                крейдяною
Дорога біла.
І хати.
Тудою ходять і сюдою
Нащадки пісні й німоти.
Нащадки слави і зневіри,
Ганьби, і розпачу,
І мрій...

Веде дорога в небо сіре —
Мов розгортається сувій.
На вітрі хилиться раїна,
І зірка пада —
                все туди,
Де, мабуть,
                справжня Україна,
Куди
Не день, не два
                ходи...


Рецензии