Розкішна осінь радістю сіяє, -
Здається, закохалася всерйоз.
Мереживом світанки вишиває. -
Зібралась осінь заміж за мороз.
Готує в днях багряно-барвінкових
Приданого розкішний колорит,
Тче на калюжах в зорях світанкових
Льодяників химерний оксамит.
Вже келихи наповнені вінчальні.
(Яких там вин лиш тільки не було!)
Розкішний стіл. Це ж пізнєє кохання
Так доленосно в душу забрело.
Звабливі форми пестяться дощами,
Кружляє листя дивний серпантин.
Плете вінок в жовтогарячій гамі
Осінній день над вогнищем жоржин.
Весільна сукня золотом іскриться,
Спечений з зір святковий коровай.
Фата ажурним інеєм сріблиться,
Безжурна юність шепче: «Прощавай…»
Збирає осінь самоцвіти-роси,
Гаптуючи весільні килими.
Вплітаючи мороз в вербові коси,
Прямує в білих шатах до зими.
Осiнь-наречена
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112060400941
Свидетельство о публикации №112060400941
Рецензии