Ти думаєш, що небо тебе любить?
Сумуєш, а воно мовчить.
Тепло своє ніколи не загубить,
Хоча й холодне, й плаче кожну мить.
Ти думаєш, що жити дуже просто?
Що ангел допоможе у біді?
То де ж він є, коли ти стоголосно,
Про біль кричиш на самоті?!
Ти думаєш, що я тебе забула?
Що погляд твій замінює весна?
І що з того, що голос твій я чула
Лише сірої ночі у снах!
Ти думаєш, я зможу не любити?
І випустити мрію у вікно?
Я буду сонце поглядом ловити,
Знаючи: «Це не моє кіно».
Ти думаєш, що небо тебе любить?
Сумуєш, а воно мовчить.
Лиш дотик твій усе в мені розбудить!
І почуття, як хвилі, не спинить.
10.03.12
Ти дума ш...
© Copyright: Наташа Кравец, 2012
Свидетельство о публикации №112060408776
Свидетельство о публикации №112060408776
Рецензии