Я кличу смерть, не можу Я дивиться
На гідність, що живе в жебракуванні,
На те, як з простоти брехня глумиться
І на нікчемність у розкішному убранні.
На досконалості неправильну присуду,
На ту дівочість, що облаяли безчесно;
Дивитися на все це Я не буду,
На справедливість, що в полон взяли нечесно.
На правду, що дурницею вважають,
І дурість в масці вчителя, пророка,
На натхненність, якій смерті всі бажають,
На праведність, що служить у порока.
Мені все гидко, що навколо бачу,
Не можу світ цей кинути і плачу...
Зову я смерть
© Copyright: Евгений Криштопа, 2012
Свидетельство о публикации №112060405562
Свидетельство о публикации №112060405562
Рецензии
Чи не занадто песимістично? :)
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Хороші вірші у Вас.
З теплом,
Таня Танюк 05.06.2012 02:29 • Заявить о нарушении
Дякую, щодо цього вірша - це мій переклад одного з Шекспірових сонат:)Чомусь виникло бажання перекласти його на українську мову))
Евгений Криштопа 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении
Евгений Криштопа 05.06.2012 14:46 Заявить о нарушении