Дощ
Мабуть, на радощах забули всі давні суперечки, чвари,
На честь раптової угоди б’є небо в мідні тулумбаси,
По довгих гривах трав розкішних гуляє вітер вихилясом.
Верба, як парасолька, кличе сховатись під шатром безпечним,
Стоїть між грабів на узліссі достоту пишна і доречна,
Десь перегукується птаство, чекає на прийдешню бурю,
турбуються величні сосни, підсвистують на верхотурі.
Гроза підступно неминуча, звиває день у кокон зливи,
Летять наввипередки з вітром дощу рясного пасма сиві,
У розіпнутому повітрі бринить скорбота і блаженство,
Не всидіти нізащо вдома в таке п'янке земне шаленство.
Свидетельство о публикации №112060410682