Дощ

Під скривджено похмурим сонцем поручкались легенько хмари,
Мабуть, на радощах забули всі давні суперечки, чвари,
На честь раптової угоди б’є небо в мідні тулумбаси,
По довгих гривах трав розкішних гуляє вітер вихилясом.

Верба, як парасолька, кличе сховатись під шатром безпечним,
Стоїть між грабів на узліссі достоту пишна і доречна,
Десь перегукується птаство, чекає на прийдешню бурю,
турбуються величні сосни, підсвистують на верхотурі.

Гроза підступно неминуча, звиває день у кокон зливи,
Летять наввипередки з вітром дощу рясного пасма сиві,
У розіпнутому повітрі бринить скорбота і блаженство,
Не всидіти нізащо вдома в таке п'янке земне шаленство.


Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.