Я з думками сиджу наодинці,
Прислухаюсь до них, а вони...
Усі скупчились десь на зупинці,
Вже не знаючи далі куди.
То спішать неупинно далеко,
То притихли і нишком стоять.
В тілі холод... і раптом вже спека!..
Тільки подих і серце звучать.
Що чекаєте ви, мої милі?
Ну чому неспокійно вам так?
Я вкладаю останні зусилля
І шукаю потрібні слова.
Хочу вас заспокоїти трішки,
Аби ви не лякались мене.
Не летіть! і не купчіться нишком...
Все гаразд.. і цей вітер мине.
Пригорну вас, зберу у долоні,
Ви мої потаємні думки...
Притулю до зболілої скроні,
Ви назавжди лишайтесь в мені.
Наодинцi з думками
© Copyright: Татьяна Осиянова, 2012
Свидетельство о публикации №112060306423
Свидетельство о публикации №112060306423
Рецензии
Дуже гарна поезія!!! Думки вони такі!!! З теплом, Юрій.
Прокопенко Юрий 03.06.2012 17:34 • Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 03.06.2012 17:34 • Заявить о нарушении