Я востаннє заповню журнал
історій хвороб, денник життєвих історій,
червоним підкреслю... а так на загал,-
літери, цифри, дози,...
Числа, години, дні, чорно-білі квадрати,
шепіт і крик... вістря...
Безсоння, тривоги, що вклалися в дати,
пораховані в стовпчик до... після...
Коридори лункі, у вікнах форзиції,
Запах хлору, на ранах піна пероксиду,
І бліді та до болю знайомі лиця,
Моє, як молитва щоденна: «приїду»…
Гудіння і вибухи, нічні перестрілки,
Пости і дорога... « камо грядеши»...
І злою рукою переведені стрілки,
Щоденне болюче питання: «алеш?»*
Я востаннє... я знаю.., це буде,
хтось без мене запише... а хтось дотерпить,
- я Вас пам’ятатиму, люди...
Пошерхла душа... розтріснута навпіл, болить.
***
Алеш* - чому. (араб)
я востанне...
© Copyright: Фиолетта, 2012
Свидетельство о публикации №112060304424
Свидетельство о публикации №112060304424
Рецензии