Аг1татор

Агітатор

Товариші, панове, господа!
На вибори уже іти пора.
О рідна ти моя країно, блок Батьківщина,
Наша Україна,  регіонали, зелені, сині, жовті, голубі,
Соціальні і об’єднанні, і християни, комуністи і братки -
Пора вже камінці збирати!

Коли летіли в нас вони,
Обіцянки такі були – і щастя вже -
На всій українській землі, і вклади видадуть вони,
І тепло, гарно буде, хоч кричи.
Тут ректор пробігав десь навпростець,
І він кричав – хана, кінець, закінчилась вже кропива,
І без дипломів вже ні стригти, а ні брити не можна, Косички заплітати та більше мила напускати.
– Не зможемо – то геть біда,
До світового  щабля в науці і культурі піднятися уже пора!

А тут у нас і ще така проблема:
«Що мова й прапор» –це святе для нас!
А газ і труби – дишло,
Як хто і де куди поверне – так і вийшло,
А тепло-холодно, то ми ж не Гондурас,
Буржуйка – і ми в Майамі.
І масло, сир і м’ясо мамонтів все є, – своє.

Чого ж тоді ми зверху жовті вже як лист,
А знизу голубі, аж світимось наскрізь.
І теми більшої нема – вона так актуальна!
Що демократи аж тремтять,
За ті жовто-голубі стегна.
Готові все віддати – бо це така важнюща міжнародна тема.

А ми, як тільки виберете нас,
Народ свій так піднімемо,
До тої гондураської  межі – не хуже ж ми!
А листя будете ви їсти чи коріння – хай, травіться,
Ну 43 чи 40 не біда, останеться ще хтось « тогда»,
І на цій ноті будемо себе ми висувати,
Що депутатом тільки ми і тільки я доб’ємося «благополуччя»,
Ну, що ж ми не магнати, олігархи чи прості?!
На вибори геть всі!
Вам треба добре знати із кого і кого вам обирати.
А то, що патріоти ми – судимості уже зняті,
Роботу вам дамо, народжуваність піднімемо.
Не можете – ми допоможемо.
Ще трошки продамо, країну нагодуємо і обігріємо,
І вклади може й видамо, якщо останеться "кому".
І НАТО пустимо, нехай країну нам оберігає,
А рейтинг нас з кінця вже доганяє.

О, господи, народе мій!
Чи зовсім ти здурів, чи голови не маєш.
Що віриш ти як матері дитя.
А скільки ж треба лицемір’я мати,
Щоб так наглюче всім брехати.
   «Ну що там той народ – то сіре бидло.
   Йому замилиш усі мізки – вони і раді».
   Мерщій на вибори усі для щастя 1% зграї.
А вже коли їх виберуть, тоді,
То сміх, тай годі – позабували все вони.
Та до корита, як ті свині, позбігалися,
Щоб ухватити більше та жирніше.
Грішми кишені набивати і тільки-тільки керувати.
   «А що? – вже вклади обіцяли ми віддати – та ну!
   Народжуваність підняти – а ту!»

Народе, розкрий же очі, прислухайся до серця,
Подумай, схаменись - кому віддати голос хочеш?
Як тільки сонце засіяло, здалося уже усе піде,
Туди, до заповідної мети.
Та ці об’єднанні орли із тої давньої ще висоти,
Кидаються на пагони свободи, доброти,
Клюють, зривають злобу.

Та де ж та совість в них була тоді,
Коли вони і правили, і керували,
І жиром усі мізки позаливали,
    «Народ, та їм по 5 чи 10 гривень дай,
     Забудуть все, – та ні!»
Тоді народ стогнав, тихенько все про себе бормотав:
«Та скільки можна так гнітить, брехати, безбожно красти,
Обдирати, знущатися і добивати: нас було 50, а стало 45?!»


І змилувалися боги, послали свіжий вітерець вони –
Майдан. Народ вдихнув на повні груди.
Розправити би їх. Та чорна хмара поглинуть хоче знов,
І розірвати нас на захід і на схід.
Ми всі одні, єдине ціле – Україна.
За щастя онуків і дітей проголосуємо
За вільну і щасливу Україну,
Без цих об’єднаних братків, регіональних і перекрашених лисів.