Ти прийшов до неи на свитанку
І весь день неначе в пелені.
Ти вдягнув найкращу вишиванку,
А вона не оцінила – ні.
Ти тепер для неї мов примара,
Вже не мріє, не горить душа.
Ти спізнився вже до неї на хвилину,
Ну а, може, на усе життя.
Те життя, що так нетлінно промайнуло:
Літні ночі, де співали солов’ї.
Ти колись тримав її на волосині,
А тепер вже не повернеш – ні.
Всі світанки, всі вечірні зорі
Зустрічатиме тепер сама,
Не тепер, не завтра, може згодам,
Пам’ятай – тебе уже нема.
Свидетельство о публикации №112060310492
Синеглазую повёл быстро в кусты
Сеймский 25.11.2012 18:16 Заявить о нарушении