Две силы Двi сили Прокопенко Юрий

Двi сили
Прокопенко Юрий  http://www.stihi.ru/2011/10/22/7437

Дві сили зійшлися в пекельнім двобої,
Дві сили породження зла і добра.
Все душу заповнюють димом любові,
Слізьми застеляють всі виходи брам.
Зійшлися дві сили, як Змій і Добриня,
На мості Калиновім в час нелегкий.
І сипле вогнями ріка, наче з скрині,
То ранить нестерпно, то гоїть терпким.

Дві сили трактують мої сподівання,
На миле й немиле розкроюють світ.
Десь високо в небі замерзлі зізнання
Давно вже дощами донесли «Привіт!».
Зійшлися дві сили на битву за щастя,
За подих, за волю, за стомлений клич.
Чи темній байдужості вижити вдасться?
Чи змінить світанок набридливу ніч?

Дві сили спустошують серця простори,
То палом нещадним вулканових лав,
То сивим морозом вагання повторять,
Порушать порядок, що довго складав.
Зійшлися дві сили і все стало іншим,
І день вже не день, і земля без прикмет. 
Ушкоджену душу окутали грішним,
Дві сили, натягши підступність комет.


Две силы

Две силы сошлись в одном двоеборье.
Две силы, рождённые злом и добром.
То душу заполнит томленьем любовным,
То сердце слезами омоет потом.
Две силы сошлись, словно Змей и Добрыня,
Избрав местом битвы Калиновый мост.
И огненный смерч над речною долиной
То ласково греет, то ранит насквозь.

Две силы трактуют мои откровенья:
На "добрый" и "злой" разделили весь свет.
И с неба замёрзшего мысли-сомненья
Давно мне с дождями прислали "Привет!"
Две силы сошлись, чтоб сразиться за счастье,
За воздух, за волю, за радостный клич.
И тьме захватить наши души удастся
Иль ясный рассвет наконец победит?

Две силы терзают мне сердце и душу,
То лавой горящей вулкана обдав,
То сивым морозом остудят, заглушат,
Порядок разрушат, что долго искал.
Две силы сошлись. И всё стало иначе:
И день уж не светел, земля без примет.
И трудно душе разобраться незрячей,
Коварство распутать небесных комет.