У моє віконце заглядає спокій
На калині вітер листям тріпотить.
Потонуло сонце у ставу глибокім
І в розкіщних вітах пташенятко спить.
У таку годину не дріма кохання:
Хтось чиєсь шепоче дороге ім'я.
Під кущем калини двоє на світанні
Будуть наслухати пісню солов'я.
Щастям теплим, щирим, як з зернини колос
Пісня та поволі в серці пророста.
А дівча несміле, зчервонівши, вголос
у своєї долі про любов пита.
Потонуло сонце у ставу глибокім.
Повнолиций місяць вже зійшов на трон.
А в моє віконце зорі синьоокі
Мов дівочу пісню навівають сон.
Потонуло сонце
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112060200497
Свидетельство о публикации №112060200497
Рецензии
