Осторонь проходиш

Осторонь проходиш край моєї долі,
Не тебе я бачу у тривожних снах.
Ти як вільний вітер у безмежнім полі,
Наче в синім небі перелітний птах.

Не посмійся з того, що в оцім признанні
Не змогла дібрати я потрібних слів.
Я задовольняю лиш твоє прохання
Чесно і відверто, так, як ти просив.

Я не знаю хто ти - друг мені, чи ворог,
Що на думці маєш, може вже тепер
Туга заминулим стерла все на порох,
Чи навік минуле в пам'яті ти стер.

А тобі, як другу, я добра бажаю
Хоч слова ці, може, звичні і прості:
Хай зоря любові над тобою сяє,
Хай тобі назавжди пощастить в житті.

Хай не знають втоми сильні твої руки,
Всіх тобі найкращих сподівань і мрій,
Щоб ніколи більше гіркота розлуки
Не знайшла притулку у душі твоїй.

Одурманив розум веснянковий трунок,
Не дивись, що в мене смуток є в очах...
Хай байдужим був твій перший поцілунок,
Та горить він досі в мене на устах...

Швидко дні минають, не вертають більше.
Скоро ти поїдеш у далекий край.
В радості, в печалі, ту, що пише вірші
Ти "не злим" і "тихим" інколи згадай.