Отак би дихав прохолодний...
Отак би дихав прохолодний
Вiтрець — i щоб у нiм болiв
Нiтрохи вже. Щоб нурт голодний,
Звiриний — з околу здалiв.
Якби ж отак, якби... О люди!
О роде мiй! О майбуття!
Як страшно жить... Як дико — всюди
Платить життями за життя...
Свидетельство о публикации №112060203376