Мамо! Я тихий-тихий…
Пролетіли буремні дні –
І, мабуть, нема вже лиха,
Яке б допекло мені.
Зашаруділо вже листя
Осінніх сумних вітрів;
Мені не знайти обійстя
Премудрих моїх дідів.
Та швидко минає осінь,
Осіння нудьга мина,
Минають осінні роки,
Весна – виринає у снах.
Улюблена пора року –
Крадеться пухнаста зима:
Рипітиме сніг від кроків,
І сонце зійде на димар…
Мені, мов в дитинстві, любо
В яскраві зимові дні.
Матусю, моя голубо!
Ти знов заспівай мені!
У печі тріщатимуть дрова,
І вогник покаже язик,
Зітхне у хліву корова…
Щось ранок раптово зник!
Осiнь
© Copyright: Тарас Леонидов, 2012
Свидетельство о публикации №112060203240
Свидетельство о публикации №112060203240
Рецензии
Дуже гарно! А про те, як вогник показує язик, просто знахідка!
Відчувається ностальгія і за дитинством і за мовою.
Сподобалось!
Александр Тарадов 09.09.2012 03:53 • Заявить о нарушении
Відчувається ностальгія і за дитинством і за мовою.
Сподобалось!
Александр Тарадов 09.09.2012 03:53 • Заявить о нарушении