Тремтiв тихенько, наче нерв, листок осики
Людським серцям клен тепле золото віддав.
А на узліссі танцював вітрисько дикий,
Плоди горобини червоні обірвав.
Вони лежали у траві такі яскраві,
Немов коралі, що бабуся берегла.
Я пам'ятаю очі матері щасливі,
Коли вона на свято вперше одягла.
Ой, скільки весен ясних спливло за водою!..
Води річкової у море утекло.
Дитинства спогад цей залишиться зі мною,
Ще довго грітиме матусине тепло.
Свидетельство о публикации №112060105260
Дякую Вам.
Веточка Вишни 05.07.2012 00:38 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 05.07.2012 10:46 Заявить о нарушении
я теж - коли знаходжу свої записи інколи переживаю - чи моє...)))
Не переймайтесь! Пишіть. Мені до душі Ваша поезія Віро...
Веточка Вишни 05.07.2012 10:52 Заявить о нарушении