Ніби ляпас, як гостра образа
Прозвучало - і по серцю лезом:
«Ми ніколи не будемо разом».
Так розумно. Так міцно, тверезо.
Чого варті обіцянки й сльози?
Це написано крейдою й змито.
Ми насправді давно вже дорослі -
Будьмо ж ними. І тему закрито.
Не помре тут ніхто, не зомліє,
Не позбудеться кисню раптово.
Просто наша уява уміє
Малювати це все кольорово.
Та ще іноді, навіть із часом,
Буде чутно цей шепіт навколо:
«Ми ніколи не будемо разом».
Ніколи, ніколи, ніколи…
1.06.2012
Нiколи
© Copyright: Мария Стеценко, 2012
Свидетельство о публикации №112060101365
Свидетельство о публикации №112060101365
Рецензии