Закудлана конячина,
Іній гриву посріблить,
По гладенькій по стежині
Хутко сани мчить.
Вихрі крутить в полі хуга,
Замутила далі стан.
Спереду замет, і друг мій
Вороний враз став.
Вітер гонить по заметам
Ряд за рядом сніг кругом.
-Що, конячко, шлях твій де там,
Де згубив його?
І не видно, де там піхти,
Де шляхи, село, де степ.
Бачу тільки хуги крихти,
Поле – хуги склеп.
Безшабашна в танці хуга,
Як бува на сцені шут.
-Вирушай, дружище, нумо,
Знайдеш, любий, путь.
Одягає темним віхтем
Вечір землю. Всюди муть.
Хугу в полі не об’їхать,
Хузі там приют.
Десь там чутно гуркіт наче,
Чутно, наче, крик там десь...
Ні! То вітер гнівний плаче.
- Підем навпростець! 1969
Хуга
© Copyright: Ив Кабачек, 2012
Свидетельство о публикации №112053105478
Свидетельство о публикации №112053105478
Рецензии