Давно уже сонце за сопками сіло.
О, вітри! В вершинах модрини замріть!
Замазалось небо – чорніє чорнилом
І безлічі зірок сміються в горі.
У лісі затихло і мертво мов стало,
Лиш річка до себе продовжує звати.
А зорі тремтіли – мороз віщували
Та часом кричала оката сова.
Буває, що зайчик тропою проскочить,
А то – зарегочуть раптово сичі.
Аж холодом спину ураз залоскочить.
І гарно й тривожно у лісі вночі. 1941 Барабаш – Левада
В вершинах модрини замрiть...
© Copyright: Ив Кабачек, 2012
Свидетельство о публикации №112053105408
Свидетельство о публикации №112053105408
Рецензии