А весна оксамитом
Зеленіє давно.
На стежині облитій
Нам зустрінутись знов.
Палить сонце покоси,
Зажовтіли поля.
Де ж ти, де, світлокоса,
Ясноока моя?
Пада листя з тополі,
Опадає з осик.
Ти недоля чи доля,
Та кохана навік.
То сніги розстилає,
То буранить зима.
Я тебе все чекаю -
І тебе все нема. 1971
Кохана навiк
© Copyright: Ив Кабачек, 2012
Свидетельство о публикации №112053105321
Свидетельство о публикации №112053105321
Рецензии