Хмари нависли, навкруг все закублили.
Вітри завили в вершинах смерек.
Плакало небо за другом загубленим
На перехресті воєнних доріг.
Що там! Між хмарок ще сонечко вигляне,
Наче умившись – світліш і ясніш.
Сум не відходить, і гронами стиглими
Все від думок набрякає і снів.
Туга на душу упала і кублиться.
Перше кохання чи я не зберіг?
Плакало небо за другом загубленим
На перехресті воєнних доріг. 1970
На перехрестi военних дорiг
© Copyright: Ив Кабачек, 2012
Свидетельство о публикации №112053105302
Свидетельство о публикации №112053105302
Рецензии