Пам ята ш Д ду

КВМ            (укр)

Мілкі  не  ті  вже  люди  стали,
Все  що  народне,  все  розкрали,
У  клубах  павутиння  висне,
А  селами  ніхто  й  не  свисне.

То  сядемо  у  ставочка  за  селом,
 Стопарика  оковитої  нальєм,
 Закусочки  то  цибулина  з  салом,
 Щоб  бабка  не  впіймала    з  перегаром.

 Та  в  пам’яті  які  були  ми  парубки,
 Та  гарні  й  соковиті  в  нас  дівки,
 Як  гарно  соловейки  нам  співали,
 І  ніжно  своїх  коханих  обнімали.

 А  зараз  у  танцях  вся  трясеться,
 К  лихій  годині  може  і  знесеться,
 Не  знає    імені,  та  як  ще  буде  жити,
 Готова  першим  покликом  в  кущі  бігти.

 А  ми  любили,  пестили    кохали,
 І  на  побаченні  їм  квіти  дарували,
 Не  без  того  що  й  зірок  обіцяли,
 І  цілий  вік  вони  нас  шанували...


А  спомин  діду  як  Поліна,
Шаріла,що  узрів  коліна,
А  зараз  сексуальність  в  моді,
Щоб  бачив  все  як  на  долоні,

А  юбки  вузькі  та  все  вище,
А  в  голові  лиш  вітер  свище,
Вже  бриють  голову  та  ноги,
До  хлопців  лізуть  на  пороги.

Гармонь  не  грає  нема  співу,
Даєшся  либонь  лише  диву,
І  Інтернету  ми  не  знали,
Та  долю  кращу  ми  пізнали.

І  піонери  й  комсомольці,
Пізнань  хотіли,  що  на  сонці,
В  цей  час  наркотик  палить  тіло,
Нема  нікому  до  них  діла…

                23  05.2011р.