Бува. Раптовий спогад
Ідеш із другом,
спілкуєшся і жартуєш
погода така навкруги –
чудова, птахи співають,
Сміється гаряче сонце,
Сміються і в тебе очі
Все добре і гарний настрій.
Та раптом таке
Буває:
Неначе зимовий холод
усі почуття стискає
І чуєш свій пульс у скронях
І дивишся і не бачиш
це сонце, птахів не чуєш,
а друг, непричетний зовсім
до цього твого безглуздя
вдивляється тобі в очі,
шукаючи там причину.
І в тебе одне бажання:
скоріш приберіть цей холод,
хутчіш проженіть цей спогад,
навіщо воно вертає,
чому я це пам’ятаю,
а мозок усе стриває,
а серце невпинно б’ється,
і хоче усе забути,
візьміть ці думки від мене,
облиште мене будь ласка.
Звичайний раптовий спогад.
Пітніють іще долоні,
пульсують ще трішки скроні,
проковтуєш ком у горлі
і далі ідеш спокійно.
Щось другові знову кажеш
у відповідь він жартує
і голосно ти смієшся
і бачиш блакитне небо,
і сонце гаряче світить,
чарівні навколо люди,
життя взагалі прекрасне
і хочеться жити
знов.
30.05.2012
Свидетельство о публикации №112053007870