Семиствольна рушниця

КВМ            (укр)
Плив  по  морю  пароплав,
Шторм  тут  розігрався,
Напоролися  на  риф,
Він  увесь  розпався.
           Хвилі  в  морі  всіх  розкидав,
           Хто  як  міг  спасався,
           Трьом  бідуючім  у  морі,
           Острівець  попався.
Озирнулися  довкола,
Штанці  підсушили,
Росіянин  із  французом,
Янкі  тут  зустріли.
             Озирнулися  довкола,
             Острів  багатенький,
             Робінзонових  пізнань,
             В  них  запас  маленький.
Як  на  гріх  на  острові,
Плем’я  проживало,
Промишляли  чім  могли,
З  моря  дань  знімали.
             Зловили  бідолах,
             Котли  розпалили,
             Видно  що  давненько,
             Дичини  не  їли.
Щоб  Богам  їх  угодить,
Повели  к  шаману,
Щоб  в  молитві  оздобить,
Дають  належну  шану.
               Наперед  ступив  шаман,
               Скоса  подивився,
               Руку  з  палицею  підняв,
               Гамір  щоб  улігся.
Тож  повів  до  бранців  мову,
Буду  справедливим,
Якщо  впораюсь  з  бажанням,
Будете  Ви  вільні.
               Якщо  впораємося  з  бажанням,
                А  ви  з  нашим  ні,
               По  підете  на  рагу,
               В  нашім  казані.
А  щоб  Ви  не  сумнівались,
Бачите  піроги,
То  під  парусом  під  вечір,
Будете  вже  в  домі.

То  хто  в  долю  вступить,
Бажань  три  загадає,
Доля  кажуть  що  сміливим,
Й  Бог  помагає.
               Першим  виступив  тут  янкі,
               Долю  відстояти,
               Хочу  мовить  білу  жінку,
               І  шампанське  мати.
Діло  враз  тут  завертілось,
Хоч  й  були  чумазі,
Віднайшли  йому  білявку,
Й  пляшку  бідоласі.
               А  на  ранок  розбудили,
               Спросили  в  порозі,
               В  них  бажання  вцілить  пташку,
               З  рушниці.  як  в  змозі.
 Янкі  враз  рушницю  взяв,
Добре  примостився,
В  пташку  цілив,  затихав,
Не  вцілив,підвівся.
             Заволало  дике  плем’я,
             Хутенько  розділи,
             І  зваривши  у  котлі,
             В  той  вечір  і  з’їли.
Другим  визвався  француз,
Раз  одну  знайшли,
Забажав  білявок  десять,
З  шампанськом  в  вині.
               Й  це  питання  враз  рішили,
               Привели  блондинок,
               І  шампанського  найшли,
               Двадцять  п’ять  бутилок.
А  на  ранок  з  кутірми,
Не  поспав  й  години,
Побажали  вцілить  пташку,
По    лихій  годині.
               Не  поцілив  в  птаха  П’єр,
               Бо  розтринькав  сили,
               То  його  зварив  в  приправах,
               Того  ж  дня  і  з’їли.
Подививсь  на  те  Іван,
Бісова  робота,
Щось  бажання  всі  відпали,
А  жити  охота.
               Пропаду  так  під  музики,
               Жити  лишилось  трошки,
               Зажадав  він  горілки  ящик,
               І  хвіст  від  сільодки.
Принесли  що  забажалось,
В  солі  й  оселедця,
І  скептично  глянув  в  вічі,
Казан  не  минеться.
               Тож    уранці  взяв  під  руки,
               Витягли  Івана,
               І  гвинтівку  вставив  в  руки,
               Пішли  до  казана.
Наш  Іван  щось  смачно  гикнув,
Рушницю  скидає,
І  поцілив  бідну  пташку,
З  неї  пух  сідає.
               Тож  шаман  от  того  дива,
               Кліпа  та  моргає,
               Як  могло  таке  є  статись,
               Він  не  понімає.
Я  один  ,мовить,  лише  із  плем’я,
В  пташку  попадаю,
Та  поцілить  так  не  можу,
 Лиш  хвіст  відбиваю,
             А  Іван  що  я  вам  сорока,
             В  зграю  пташок  що  літа,
             З  семиствольного  ружа,
             Влучить  не  морока…
                3.08  2011р.