Маме вослед...

               
  А  як   їх    не   стає--   так  хотiлося – б   
                знов  у   дитинство,
Щоб  побачити   очi   болючi     її  ...
I   сказати   їй  вiтром   у  шелестi  листя
Всi   слова ,  як   не   встачає   її   у   життi ...
Щоб   любов'ю   її    надiлити ,  --
Що  не   сказано   було   ранiш  ...

А ,   як   день   одiйшов ,  I  на  небi—
                --  засяяли   зiрки ,
I   на   землю   спадає   у   темрявi  нiч ,
Подивившись   у   зоряне   неба   намисто ,
Я   скажу ,  що   не  сказано  було  ранiш  ...
З   неба   дивляться  Маминi   очi   зiрками  ...
&&&&&&&&&June ,  23 ,  2008 &&&&&&&&&&&&&&&&

О ,  Умань ,   город   детства   мой ,
Как   помню  и  люблю  тебя   всегда !  --
Как   птица  вольная ,  я  окольцована   тобой ,
Ловя   твой   тёплый  образ  сквозь  годА  ...

Всё   в   жизни   лучшее  --  в  себе   вместил  --
Дом   детства ,  первые  шаги  познания  себя ,
Фантазии  мечты   размах  полёта  крыл ,
И   искренности   негасимых   чувств  огня ...

Прикосновенья --  трепетным   сплетеньем   рук ,
Рожденья   первых  чувств   цветеньем  по – весне ,
И  в  переулках   детства   сердца   гулкий  стук  ,
Где   первая   любовь   маячит   вдалеке  ...
                February ,2008.
&&&&&&&&&&&&&&&&&&&
http://www.youtube.com/watch?v=L-ZA_XOSang     музыкальная иллюстрация.