Я дівчину зустрів, чарівну, випадково,
Неначє полетів у небо до зірок,
I зустріч та була нємов казкова,
Mи з двох боків ступаєм на місток.
Що душі з'єднує, та подих забиває,
I ми йдемо, нєначє у ві сні,
I слів безглузддя лагідних лунає,
I я живу в тобі,а ти- в мені...
I слiв безглузддя лагiдних луна
© Copyright: Александр Курганский, 2012
Свидетельство о публикации №112052909211
Свидетельство о публикации №112052909211
Рецензии